Сценарій заходу “Масляна у школі”

Тиждень перед Великоднім постом називається Масляна. Щодня жінки,
молодь і діти гуляли, пригощались варениками з сиром. Набиралися сил
перед довгим постом.

Молодь збиралась на вечорниці і гуляла до ранку (досвітки).

В останній день Масляної проводжали Зиму і зустрічали Весну. Обов’язково
проводились ігри на свіжому повітрі: кидали сніжки, з “боєм” брали
фортецю, побудовану з снігу або льоду тощо.

(Інсценівка події)

ВЕДУЧА: Масляна або Масниця – одне з календарно-побутових свят, яке
пов’язане із давнім народним звичаєм – проводами зими і зустріччю весни.
Припадає воно на останній тиждень перед початком Великого посту.

Це свято триває тиждень, щовечора збирає молодь на вечорниці. Молодь
гуляла до третіх півнів, бо це було останнє гуляння в хаті. Після
Масляної збирались вже на вулиці.

Тиждень Масниць починався з понеділка.

(Заходить Масляна, жінка у святковому українському вбранні, тримаючи в
руках макітру з варениками).

ВЕДУЧА: А ось і прийшла до нас дорога гостя, Масляна. Та ще й з
варениками! Привітаємо її оплесками. (В залі лунають оплески).

МАСЛЯНА: Моє вам шанування. Я до вас на цілий тиждень завітала. Цілих 7
днів будемо вживати скоромну їжу: м’ясо, сало, ковбаси, яйця і щодня –
вареники з сиром, политі сметаною… Гулятиму і я з вами.

(Заходять жінки).

І ЖІНКА: Чи можна до вас? Добрий день, шановні господарі.

МАСЛЯНА: Заходьте. Сідайте за стіл. Ми вас чекали. Пригощайтесь.

І ЖІНКА: Спочатку повинна колодка народитись. (Виймає полінце, кладе
його на стіл і по черзі його всі жінки вповивають).

II ЖІНКА: Ось і народилась колодка. Вітаю вас, подружки, з народженням
колодки!

(Жінки встають, обнімаються, цілуються. Сідає до столу і Масляна).

II ЖІНКА: Жіночки, будемо гуляти цілий тиждень. Адже:

У понеділок колодка народилась,

У вівторок – хрестилась,

У середу – женилась,

У четвер – померла.

МАСЛЯНА: А у п’ятницю – тещині обіди. Зяті запросять своїх тещ до себе в
гості.

(Всі пригощаються, співають відомих веселих українських пісень).

МАСЛЯНА: Залишаймо колодку тут, а самі підемо по домах, де є дорослі
хлопці або дівчата і прив’яжемо матерям колодку до ноги. Це їм кара за
те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх
М’ясниць.

(Виходять, співаючи. Після невеличкої паузи, заходять хлопці з троїстими
музиками. Музики грають, хлопці пританцьовують, приспівують. Появляються
дівчата, прихопивши з собою дівочі колодки).

І ДІВЧИНА: Іваночку, не оженився на М’ясниці, давай ліву руку, прив’яжу
тобі колодку! (Прив’язує колодку, оздоблену барвистими стрічками та
паперовими квітами).

II ДІВЧИНА: Ти, Максиме, не ховайсь, ліву руку підставляй! (Прив’язує
йому колодку).

III ДІВЧИНА: А тобі, Михайло, я прив’яжу колодку. (Прив’язує ).

IV ДІВЧИНА: Дівчата, а чим наші парубки відкупилися?

І ДІВЧИНА: Іванко – шовковою хустиною. (Показує ).

II ДІВЧИНА: Максим – ось таким гарним намистом.

III ДІВЧИНА: Михайло грішми відкупивсь. (Показує гроші).

І ХЛОПЕЦЬ: Грайте музики, танцювати хочеться!

(Грають музики, хлопці запрошують дівчат до танцю).
музики, хлопці запрошують дівчат до танцю).

II ХЛОПЕЦЬ: Максиме, розкажи, яка з тобою оказія трапилась вчора.

МАКСИМ: Сиджу я біля Варвари за столом, хочу їй щось приємне сказати, та
ніяк у мене це не виходить. Хвилююсь, червонію… А коли я хвилююсь, то
завжди собі ногу пальцями длубаю… Раптом відчуваю, що я ноги не чую
від длубання та з переляку як закричу:

– Ой, Варварочко, я, мабуть, скоро помру!

А вона мені:

– Ти звідки знаєш?

– Та ось вже з годину ногу длубаю, і нічого не відчуваю. Мабуть, її
відібрало!

– Так це ж ти мою ногу длубаєш.

– А чого ти мені нічого не говориш?

– Я ж бачу, як ти хвилюєшся, аж червонієш.От і терплю, чекаю, що ти і
сам помітиш свою помилку.

(Всі сміються).

IV ДІВЧИНА: Ой, лишенько! Ми ж наварили вареників з сиром, полили їх
сметаною і забули поставити на стіл. Неси, Катре, будемо всі
пригощатись.

(Катря йде за варениками, а інші дівчата співають):

Не пускає мене мати

На вулицю погуляти,

А хоч пустить, то пригрустить:

Іди, доню, не барися:

У сінечки та й вернися!

Бо надворі піст наступає,

А хто його проскаче,

Той Великодня не побаче…

(Дівчина заносить макітру, ставить її на стіл. Молодь пригощається, а в
цей час двоє хлопців закріплюють палицю на середині сцени, на вершечку
якої прив’язані чоботи).

І ХЛОПЕЦЬ: О, а це що буде?

II ХЛОПЕЦЬ: Будемо гратись у гру, яка називається “Виграй чоботи”. Умови
гри: сідаєш на довгу лозину, як на коня, скачеш на ній навкруги, а потім
підстрибуй повище та діставай чоботи. Хто їх дістане, тому вони й
будуть, як винагорода.

(Заходить Масляна).

МАСЛЯНА: Добрий вечір! Хорошу гру придумали, а тільки в тих місцях, де
стоїть лід на річці, хлопці укріпляли стовп, натирали його салом, а до
вершечку прикріпляли чоботи. Стовп був слизьким, високим. Та все ж
знаходились вправні і сміливі хлопці, які діставали чоботи. А тепер
давайте пограємось у гру, де візьмуть участь всі. Розділіться на дві
команди. Одну назвемо “Зима”, другу – “Весна”. Гра називається “Хто кого
переспіває”. Кожна команда співає свою пісню. Хто не зіб’ється на
мелодії і словах – та й перемогла.

(Співають).

МАСЛЯНА: Пограємось у сніжки?

Кожній команді підносять “сніжки” (зім’ятий папір). Команди стають на
відстані 2-3-х кроків і за рахунком: “Один, два, три!” починають кидати
в протилежну команду “сніжки”. Чия команда влучить більше, та й
перемогла.

МАСЛЯНА: А з цієї гри ми довідаємось, хто кого переможе: “Весна” чи
“Зима”? Грають хлопці. Перетягнемо канат.

МАСЛЯНА: За нашими підрахунками, в іграх перемогла “Весна”. Отже, злись,
Зимонько, скільки хочеш, а переможе все ж таки Весна, яку всі чекають.

Гуляйте, друзі, до ранку, до світанку. Бо скоро почнуться польові
роботи, вечорами збиратиметесь на вулиці не часто. Танцюйте, жартуйте, а
мені пора.

І ДІВЧИНА: Масляна, Масляна, яка ж ти мала – якби ж тебе сім неділь, а
посту одна!

МАСЛЯНА: Не все ж коту масляна. (Виходить, прощаючись).

ВСІ (присутні парубки і дівчата кричать їй вслід):
Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла…