Парк Нивки, Киев

Парк за своїми природно-охоронними завданнями поділяється на дві частини - східну і західну, розділених залізничною колією. Східна його частина віднесена до загально державних природно-заповідних територій як парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, а західна - до аналогічних пам’яток, але місцевого значення.

Східна частина парку

Праворуч від Брест-Литовського шосе (нині проспект Перемоги), неподалік від його перетину із Старожитомирським шляхом (район вул. Дегтярівської) колись був глибокий яр, по якому протікала ріка Сирець. Ближче до шосе тулилися казенні хутори Хмелівщина та Сеньківщина. У 1859 р. Олександр II передав ці хутори у «довічне і спадкове володіння» київському генерал-губернатору І.І. Васильчикову. Так виник хутір Васильчики. Пізніше за заповітом княгині К. Васильчикової володарем хутора став Київський Свято-Троїцький (Іонівський) монастир. 3 середини 1930-х років тут була державна дача. Парк «Нивки» (імені ХХІІ з’їзду КПРС) було відкрито у 1962 році.

Рельєф місцевості горбистий, у північно-східній частині створені великі ставки загальною площею близько 2 га, з мальовничими крутими схилами. Річка (Сирець), що протікає парком, живиться атмосферними опадами і численними джерелами. Більшість з них відрізняється доброю питною водою, особливо джерело, що витікає з улоговини поблизу залізничної платформи «Рубежівський». Загальна площа східної частини парку - 44,94 га.

Тут представлено чотири типи садово-паркових ландшафтів: регулярний (біля входу), луговий (біля озер), садовий (на місці колишнього плодового саду площею 3,8 га) і лісовий.

Лісовий ландшафт в парку є основним і займає більше 30 га. Його складають як природні, так і штучні насадження, а також ті, що виникли від самосіву інтродукованих видів - акації білої і клена сріблястого. В минулому більша частина території парку була вкрита лісами дуба звичайного, а вздовж річки - вільхи чорної. Зараз лише біля третини лісового ландшафту займають масиви з переважанням дуба, на інших - насадження мають різний ступінь деградації. Має місце переваження супутніх порід - липи та клена гостролистого та породи другого ярусу - граба.

Інше корінне насадження - вільхове - на значній частині площі замінилось малоцінним вербовим (до цього призвели екологічні зміни, викликані будівництвом доріг, прокладкою комунікацій, взяттям одного із струмків у колектор).

Значну частину парку займають штучно створені, а також поширені самосівом насадження білої акації (вона переважає на площі 3,75 га) та клена сріблястого (0,9 га). Збереглися вікові дерева граба, дуба, різних видів липи, клена, горіха. Зустрічаються сосна звичайна, ясен звичайний, береза повисла, бук лісовий, бархат амурський, горіх волоський, сірий та чорний, осика, тополі різних видів, церцис канадський (іудине дерево), абрикос, вишня, яблуня, груша, слива, черешня, обліпиха. 3 чагарників зустрічаються агрус, аморфа, барбарис, бузок звичайний, чубушник, сніжноягідник білий, ялина канадська карликової форми, види спіреї та троянд. Загалом в парку росте близько 90 видів і форм дерев і кущів.

У парку прокладена мережа доріжок, збудовані дитячі і спортивні майданчики, атракціони, він є місцем масового відпочинку киян. В цій частині парку розташована контора Шевченківського районного комунального підприємства по утриманню зелених насаджень. На вході до парку, з боку пр.Перемоги 1974 року збудовано пам’ятник Д.Коротченку.

Західна частина парку

Парк було відкрито у 1955 році, тоді він мав назву Парк Ленінського комсомолу. Від парку Нивки загальнодержавного значення (східна частина) цей парк відмежований залізничною колією. Західна частина парку має площу - 18,47 га.

По території парку протікає ріка Сирець, вздовж долини якої утворені три ставки, загальною площею близько 3 га. В парку обладнані містечко атракціонів, танцювальний, спортивний та дитячий майданчики. У північній частині парку у 1958 році збудовано Зелений театр (зараз не функціонує). У центрі парку встановлено пам’ятник комсомольцям 20-х років.

У парку приблизно 65 видів і форм дерев і чагарників. Найпоширенішими серед них є робінія звичайна (біла акація), береза повисла, липа, туя західна, тополя пірамідальна, бузина червона, чубушник, сніжноягідник білий та спірея. Крім цих видів, є також робінія зонтичної форми, біота східна, в’яз гладенький, в’яз шорсткий, верба біла, вільха чорна, глід одноматочковий, горобина звичайна, горобина звичайна плакучої форми, горіхи волоський та сірий, дуб звичайний та дуб звичайний пірамідальної форми, дуб північний (червоний), клен гостролистий і клен гостролистий кулястої форми, клени сріблястий (цукровий), татарський, ясенелистий (американський), гіркокаштан звичайний, лох сріблястий, модрина європейська, осика, платан західний, псевдотсуга, сосна Веймутова, тополі біла, Болле, канадська та пірамідальна, черемха, ялина колюча, ялина колюча сизої форми, ялина звичайна, ясен звичайний, ясен звичайний плакучої форми.

Серед чагарників зустрічаються карагана дерев’яниста, барбарис, бруслина бородавчата, бузок звичайний, верба прутовидна, дейція, калина звичайна, крушина ламка, ліщина, свидина, ялина канадська карликової форми, ялівець козачий.

Досить багато в парку зростає фруктових дерев: абрикос, груша, слива, шовковиця та яблуня. http://www.zelenbud.kiev.ua