Дитячі лічилки

ЛІЧИЛОЧКА
Раз – ромашка,
Два – ромашка,
Три – у лузі біла кашка.

***

А чотири – це дзвіночок,
П’ять – із квітів цих віночок!
Будем далі рахувати:
Що до цього ще додати?
Шість – бузкова конюшина,
Сім – це квіточка шипшини,
Вісім – мальва біля тину.
Дев’ять – чарівна жоржина,
Десять – м’яти ніжний трунок – 
Ось і весь рахунок.
М. Пономаренко

***

ЛІЧИЛОЧКА
Раз – грибок, і два – грибок,
Три – із дощечок місток.
А чотири – це синичка,
П’ять – хитруночка лисичка,
Шість – сіреньке зайченя,
Сім – плямисте оленя,
Вісім – коник-стрибунець,
Дев’ять – спритний окунець,
Десять – тітонька сорока,
Ось з рахунком вся морока.

* * * 
Раз, два - 
Дерева.
Три, чотири - 
Вийшли звірі.
П'ять, шість - 
Пада лист.
Сім, вісім - 
Птахи в лісі.
Дев'ять, десять -
Це сунички
Підвели 
Червоні личка.
Наталя Забіла

* * *
Десять, дев’ять,
Вісім, сім – 
Замовкає в небі грім.
Линуть хмари де-не-де.
Далі цифра шість іде.
В лузі скошена трава – 
П’ять, чотири, три і два.
Після двійки – одиниця.
От і йди тепер жмуриться!
С. Шаповалов

* * *
Тікав заєць через міст,
Довгі вуха, куций хвіст.
А ти далі не тікай,
Рахувати починай.
Раз, два, три – вийди ти.

* * *
Зайчик-зайчик-побігайчик
Виніс хліба нам окрайчик,
Виніс свіжої води.
Ой, виходь жмурися ти!

* * *
Котилася торба
З високого горба,
А в тій торбі
Хліб, паляниця.
Кому доведеться,
Тому і жмуриться.

* * *
Йшла Маринка по стежинці,
Загубила там корзинку.
А в корзинці паляниця,
Хто з’їв – тому жмуриться!

* * *
Сорока-ворона
На дубі сиділа,
Боярів лічила:
Калина-малина,
Суниця-чорниця, 
В’яз.
Хто буде жмуриться,
Той буде князь.

* * *
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Дули, дмухали вітри.
Дули, дмухали щосили
І горіхів натрусили.
Натрусили так багато,
Поспішаймо їх зібрати!
Раз, два, три!
Ловиш ти!

* * *
Біля річки, на лузі,
Першоцвіт розцвіта.
А хто останній, друзі, - 
Той з кола виліта!

* * *
Сидить жабка під корчем,
Починає рити.
Хто до неї доторкнеться,
Той буде жмурити.

* * * 
Раз і два. Раз і два.
В нас лічилка – лісова!
В лісі – дерево дуплисте,
А в дуплі живе сова,
Що жовтаві очі має,
Спить – удень. Вночі – літає.
Добрий сон, сові приснись!
Я – ховаюсь! Ти – жмурись!
Г. Чубай