Вірші про літо/ Стихи про лето на русском и украинском языках

Веселое лето
Валентин Берестов

Лето, лето к нам пришло!
Стало сухо и тепло.
По дорожке прямиком
Ходят ножки босиком.
Кружат пчелы, вьются птицы,
А Маринка веселится.
Увидала петуха:
— Посмотрите! Ха-ха-ха!
Удивительный петух:
Сверху перья, снизу — пух!
Увидала поросенка,
Улыбается девчонка:
— Кто от курицы бежит,
На всю улицу визжит,
Вместо хвостика крючок,
Вместо носа пятачок,
Пятачок дырявый,
А крючок вертлявый?
А Барбос, Рыжий пес,
Рассмешил ее до слез.
Он бежит не за котом,
А за собственным хвостом.
Хитрый хвостик вьется,
В зубы не дается.
Пес уныло ковыляет,
Потому что он устал.
Хвостик весело виляет:
«Не достал! Не достал!»
Ходят ножки босиком
По дорожке прямиком.
Стало сухо и тепло.
Лето, лето к нам пришло!

Лето на весах
Агния Барто

Есть в нашем лагере весы,
Не просто так, не для красы, -
Мы выясняем по утрам,
Кто пополнел, на сколько грамм.

Нет, мы не ходим в дальний лес:
А вдруг в походе сбавим вес?!
Нам не до птичьих голосов,
Проводим утро у весов.

Нельзя бродить нам по лесам:
Всё по часам! Да по весам!
А в дождь - мы сразу под навес.
Ребята ценятся на вес!

И сколько здесь бывает драм:
Серёжа сбавил килограмм,
И долго охал и стонал
Весь медицинский персонал.

Вдруг изменился наш режим:
С утра на речку мы бежим,
Мы обнимаемся, визжим...
Ура! Не вешайте носы -
У нас испортились весы!

Круглый год. Июнь
Самуил Маршак

Пришел июнь.
"Июнь! Июнь!" -
В саду щебечут птицы.
На одуванчик только дунь -
И весь он разлетится.

Круглый год. Июль
Самуил Маршак

Сенокос идет в июле,
Где-то гром ворчит порой.
и готов покинуть улей
Молодой пчелиный рой.

Круглый год. Август
Самуил Маршак

Собираем в августе
Урожай плодов.
Много людям радости
После всех трудов.

Солнце над просторными
Нивами стоит.
И подсолнух зернами
Черными
Набит.

Лето
Леонид Мартынов

Вот
И лето на пороге:
Реют пчелы-недотроги,
Величаво карауля
Привлекательные ульи,
Чтобы всякие тревоги
Потонули в мерном гуле,
Как набаты тонут в благовесте,
И в июне,
И в июле,
И в особенности
В августе.

Летний вечер
Федор Тютчев

Уж солнца раскаленный шар
С главы своей земля скатила,
И мирный вечера пожар
Волна морская поглотила.

Уж звезды светлые взошли
И тяготеющий над нами
Небесный свод приподняли
Своими влажными главами.

Река воздушная полней
Течет меж небом и землею,
Грудь дышит легче и вольней,
Освобожденная от зною.

И сладкий трепет, как струя,
По жилам пробежал природы,
Как бы горячих ног ея
Коснулись ключевые воды.

Летом
Саша Чёрный

За селом на полной воле
Веет ветер-самолет.
Там картофельное поле
Все лиловеньким цветет.
А за полем, где рябинка
Вечно с ветром не в ладу,
Сквозь дубняк бежит тропинка
Вниз, к студеному пруду.
Сквозь кусты мелькнула лодка,
Рябь и солнца острый блеск.
Hа плоту грохочет четко
Дробь вальков под гулкий всплеск.
Пруд синеет круглой чашкой.
Ивы клонятся к воде...
Hа плоту лежат рубашки,
А мальчишки все в пруде.
Солнце брызнуло полоской.
Тени вьются словно дым,
Эх, разденусь за березкой,
Руки вытяну - и к ним!

Летний ливень
Ирина Токмакова

Летний ливень лyжи налил -
Целые моpя!
Дача встала y пpичала,
Бpосив якоpя.
Только мой коpабль отважный
Боpется с волной,
И неважно, что бyмажный
Паpyс надо мной.

Летний дождь
Аполлон Майков

«Золото, золото падает с неба!» -
Дети кричат и бегут за дождем…
— Полноте, дети, его мы сберем,
Только сберем золотистым зерном
В полных амбарах душистого хлеба!

Одуванчик
Лев Квитко
(перевод Е. Благининой)

Одуванчик серебристый,
Как чудесно создан он:
Круглый-круглый и пушистый,
Солнцем теплым напоен.

На своей высокой ножке
Подымаясь к синеве,
Он растет и на дорожке,
И в ложбинке, и в траве.

Ветерком слегка обвеян,
Что всегда кружит над ним,
И никем-то он не сеян,
Не лелеян, не храним!

Срок настанет — повзрослеет,
Ветер встанет, юн и рьян,
И рассеет и развеет
Парашютики семян.

Вот они, сверкая, тают
В свете нежно-золотом.
Полетают, полетают
И опустятся потом.

Где и как — неважно это!
Им бы только лишь присесть,
Чтобы вновь с приходом лета
Одуванчиком расцвесть…

Все зима...
Борис Заходер

Все зима...
А где же лето?
Звери, птицы!
Жду ответа!

- Лето, -
Ласточка считает, -
Очень скоро прилетает.
Лету нужно торопиться,
И оно летит, как птица!

- Прилетает? -
Фыркнyл Крот. -
Под землей оно ползет!
Говорите,
Скоро лето?
Не надеюсь я на это!

Проворчал Топтыгин:
- Лето
Спит в своей берлоге
Где-то...

Конь заржал:
- А где карета?
Я сейчас
Доставлю лето!

-Лето, -
Зайцы мне сказали, -
Сядет в поезд на вокзале,
Потому что может лето
Ездить зайцем -
Без билета!

Лето
Тимофей Белозеров

Лето, лето, сказочное лето!
От чудес кружится голова…
Вот в кольчугах радужного цвета
Из реки выходят острова!
В чешуе, в мерцании ракушек,
С непокрытой гривой тальников,
Из дворов прибрежных деревушек
Молча в плен уводят рыбаков…
На пески, затянутые тиной,
К мелководьям, острым, как мечи,
То косяк опустится гусиный,
То, горланя, свалятся грачи.
Лето, лето…
С песней недопетой
Ждёт дождя горячая трава.
Вместе с солнцем, в мареве рассвета,
Из реки
Выходят
Острова!

Лето
Николай Зидоров

По тропиночке идет
Золотое лето.
Переходит речку вброд,
Птицей свищет где-то.
Ходит-бродит по росе,
По цветному лугу,
Носит радугу в косе,
Заплетенной туго.
Встанет, радостно вздохнет -
Ветер встрепенется.
Облакам рукой махнет -
Теплый дождь прольется.
Даже город навестит.
Погостит — и ладно.
Принесет туда в горсти
Воздух с гор прохладных.
Шепот речки, птичий свист,
Легкий пух без веса.
На асфальте — мокрый лист,
Как письмо из леса.

Летний полдень
Тимофей Белозеров

Тишина в саду и в доме,
Спит телёнок у плетня.
Возле погреба в соломе
Воробьиная возня.
За оградой
Пыльной полог
Прогибают ветерки,
Воздух мягкий,
Словно щёлок,
Наплывает
От реки…

Лето
Владимир Орлов

- Что ты мне подаришь, лето?
- Много солнечного света!
В небе pадyгy-дyгy!
И ромашки на лyгy!
- Что ещё подаришь мне?
- Ключ, звенящий в тишине,
Сосны, клёны и дубы,
Землянику и грибы!
Подарю тебе кyкyшкy,
Чтобы, выйдя на опyшкy,
Ты погpомче кpикнyл ей:
"Погадай мне поскорей!"
И она тебе в ответ
Нагадала много лет!

Земляника
Лев Квитко
(перевод Е. Благининой)

На солнце ягодка созрела —
Румяна сделалась, сочна,
Через трилистник то и дело
Стремится выглянуть она.

А листья бережно сдвигают
Над ней зеленые щитки.
И всяко бедную пугают:
— Гляди! Сорвут озорники!

Но землянике все неймется,
Она из плена своего
На волю просится и рвется,
Не хочет слушать ничего:

— Пустите,
Скучно мне у вас!
Я к детям в рот хочу тотчас!
Ведь через два или три дня
Засохну! Кто ж возьмет меня!

Дождик
Саша Черный

Летний дождик хлещет в крышу
По железным по листам.
Слышу, слышу!
Тра-та-та-та, трам-там-там!

Скину тесные сапожки
И штанишки засучу…
По канавке вдоль дорожки
С визгом рысью поскачу.

Эва! Брызги, словно змейки!
Вся канава в пузырях,
Дождик пляшет на скамейке,
Барабанит в лопухах.

Поливалкою колючей
Промочил меня насквозь…
Солнце вылезло из тучи!
Солнце высушит — не бось!

Комары
Агния Барто

Всех разморило от жары.
В саду сейчас прохлада,
Но так кусают комары,
Что хоть беги из сада!
Марина, младшая сестра,
Воюет с комарами.
Упрямый нрав у комара,
Но у нее упрямей!
Она отгонит их рукой,
Они кружатся снова.
Она кричит: — Позор какой,
Напали на грудного!
И видит мама из окна,
Как храбрая Марина
В саду сражается одна
С отрядом комариным.
Опять сидят два комара
У малыша на пальце!
Марина, храбрая сестра,
Хлоп по одеяльцу!

Одуванчик
Елена Благинина

Как прохладно в чаще еловой!
Я цветы в охапке несу…
Одуванчик белоголовый,
Хорошо ли тебе в лесу?
Ты растёшь на самой опушке,
Ты стоишь на самой жаре.
Над тобой кукуют кукушки,
Соловьи поют на заре.
И гуляет ветер душистый,
И роняет листья в траву…
Одуванчик, цветок пушистый,
Я тебя тихонько сорву.
Я сорву тебя, милый, можно?
И потом отнесу домой.
…Ветер дунул неосторожно -
Облетел одуванчик мой.
Посмотрите, вьюга какая
В середине жаркого дня!
И летят пушинки, сверкая,
На цветы, на траву, на меня…

Вірші про літні місяці

ЧЕРВЕНЬ

– Я відкриваю двері в літо,
Де теплим сонечком зігріто
Повітря, небо, землю, води,
Де все росте і плодородить.

Й мені дістанеться роботи:
Лише встигай бур’ян полоти
І проганяти без перерви
З плодів жуків, пташок і черви.

ЛИПЕНЬ

Від спеки можна закипіти.
Я ж в холодочку не лежу.
Що брат не встигне доробити,
Те я йому допоможу.

Цвітуть довкола густо липи
І бджоли мед несуть в село...
Узимку чаю з цвітом випий –
Простуди – наче й не було!

СЕРПЕНЬ

Я – завершальний місяць літа.
Мені в цей час – не заважай.
Не можу й хвильки відпочити –
Спішу зібрати урожай.

Колись жита серпом косили,
Від того й Серпнем звуть мене.
Тепер комбайни мчать стосилі,
Їх дядько Серп не дожене.

Теплінь

Яка теплінь! Немає зовсім спеки,
І вся земля одним теплом цвіте.
В заплавах поспиналися лелеки –
Їм чути навіть, як трава росте.

Я на човні. А озеро – прозоре,
І в нім життя клекоче і буя.
Дрімають верби в сонячнім просторі,
І в озері на дні розтанув я.

Яка теплінь! Не буде громовиці,
Голубить світ ласкава ця теплінь.
На лузі скошенім нестрижені копиці,
Як дітлахи, біжать у далечінь.

Не знаю я, навіщо жить на світі.
В нім стільки лиха, зла, куди не кинь.
Та, мабуть, варт хоч день один зустріти,
Коли бува така ясна теплінь.

Вишеньки

Поблискують черешеньки

в листі зелененькім,

черешеньки ваблять очі

діточкам маленьким.

Дівчаточко й хлопчаточко

під деревцем скачуть,

простягають рученята

та мало не плачуть.

раді б вишню з’їсти,

та високо лізти,

ой раді зірвати,

та годі дістати!

- Ой вишеньки-черешеньки,

червонії, спілі,

чого ж бо ви так високо

виросли на гіллі?

- Ой того ми так високо

виросли на гіллі, -

якби зросли низесенько,

чи то ж бо доспіли?
Леся Українка

Літо

Літо, літо золоте

випиває роси

та з пшениченьки плете

Україні коси.

Виглядає з-поміж віт

вишнями в садочку,

одяга на цілий світ

сонячну сорочку.
А. Загорудний

ПРИКМЕТИ ЛІТА
Ластівки літають
Над водою низько,
Хвилі розбивають —
Значить, дощик близько.

Мов червоні квіти,
Хмари в небі синім,
Значить, завтра, діти,
Буде вітер сильний.

А як льону річка
В полі засиніла,
Знайте, що суничка
У гаю дозріла.
М. Чепурна

ЛІТНІ СТЕЖКИ
Вранці справжню таємницю
Нам відкрила Оля:
— Всі стежки, як придивитись,
Мають власний колір!

До садка біжить зелена,
Біла — до хмаринки.
А до річки в'ється стрічка
Синьої стежинки!

До суничок шлях червоний,
Золотий — до сонечка...
Прокидайтесь швидше, соні,
Відчиніть віконечка!

Кольоровими стежками
Вирушаймо разом з нами!
Ю. Ференцева

ДЕ ЛІТО ЖИВЕ
У павука хатинка —
Тоненька павутинка.
У коника веселого —
Між травами оселя.
У ластівки швидкої —
Під нашим підвіконням.

А тепле й ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,—
Живе в очах у мами
А. Костецький

ЛІТО
— Липа, липа зацвіла! —
Засурмила всім бджола.—
Гей, злітайтеся, подруги,
У гайок на край села.
Там уже не видно віт,
А лише пахучий цвіт.
Наберем багато меду.
Вирушаймо ж у політ! —
Бджоли з пасіки летять,
Липі крону золотять.
І здається, що у липи
Віти струнами бринять.
Т. Коломієць

ЛІТО
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик,
І маленькі ніжки босі.

Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!

Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
О. Роговенко

СПРАВИ ЛІТА
Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ — не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!
А. Костецький

ЛІТО
Літо, літо золоте
Випиває роси
Та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
Вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ
Сонячну сорочку.
А. Загрудний

РОСА
Я шукав на листячку росу —
Срібну і прозору, наче сльози.
Заглядав у квіти і в траву,
Та, на диво, не знайшов нічого.
Я заспав. А сонце встало
Й все до крапельки зібрало.
Н. Замрія

ЯКБИ
Літо — квіти, літо — вітер,
Літо — річка, сонце, ліс!
От якби-то красне літо
Рік для нас не раз приніс!
Н. Замрія

СВЯТО ІВАНА КУПАЛА
На Івана, на Купала
В лузі Наточка гуляла.
Квіти Наточка зривала,
У віночок уплітала.

На голівку приміряла
І до річки поспішала.
Там дівчата танцювали,
По воді вінки пускали.

Ой зраділа наша Ната:
«Ну й Купало! Ну і свято!»
Веселилась, танцювала,
Свій віночок виглядала
Г. Шевчук

ЩЕДРЕ ЛІТО
Літня спека, грози, грім,
Літо, ти прекрасне всім!

Скільки в тебе є скарбів:
В лісі — ягід та грибів;

У садках — смачна малина,
Аґрус, яблука, ожина.

Фрукти й зелень соковита —
Це смачні дарунки літа.

Ген тече срібляста річка...
Ой і тепла ж в ній водичка!

Можна влітку засмагати,
Можна плавати й пірнати.
Т. Корольова

ЛІТНІЙ РАНОК
Джмелі спросоння — буц лобами,
Попадали, ревуть в траві.
І задзвонили над джмелями
Дзвінки-дзвіночки лісові.

Повільне сонце на тумані
До проса виплило з води,
Де на пташинім щебетанні
Послався малиновий дим.

Лиш сонях спав, хоча й не мусив...
І ось за те, аби він знав,
Важкий ячмінь медовим вусом
Бджолу за лапку лоскотав.

У картузах із парусини
Комбайн комбайнові гукав:
— То що косить? Воно ж все синє —
Де льон, де небо, де ріка?
М. Вінграновський

ЛІТО
Серед моря квітів,
Серед моря трав
Весело шуміти
Запашним вітрам.

Серед моря квітів
Бджіл гудуть рої.
Літо моє, літо,
Співанки мої.

В смолках вітер гонить
Хвилі в далечінь,
На безмежних гонах
Виграє ячмінь.

О рожевий колір,
Смолок любий цвіт!
Лугові і полю
Сонце шле привіт.
О. Ющенко

ПАХНЕ ЛІТО
На дзвінкій галяві теплим літом
Заквітчалась липка першим цвітом,

І сама страшенно здивувалась:
«Та невже ж таке зі мною сталось?»

Зашуміли трави над землею,
Здивувались також разом з нею.

Забриніли дзвоники ласкаві:
«Ой, же й дух солодкий на галяві!

Пелюстки у нас лілові й білі,
Та чомусь ми пахнути не в силі...»

Жовтим оком дивиться ромашка:
«Від такого цвіту дихать важко!»

І радіють бджоли-медоноші:
«А для нас ці квітоньки — хороші!»

Повна липка радості і суму:
«Через що,— зітхає,—стільки шуму?»

І ховає гілочки розквітлі,
Миті в зливах, скупані у світлі.

В лісі меду теплого налито:
Пахне цвіт на липці. Пахне літо!
М. Пригара

ЛІТНІЙ РАНОК
Тепле сонце встало пишно,
Одягається розкішно
В яр і золото долина,—
Встань і ти, моя дитино!

Ранку тратити не треба;
Дочувайся: із-під неба
Пісня жайворонка ллється –
То привіт тобі несеться!

Подивися на рослинку:
Кожну квітку і травинку
Криє білая сльозинка —
Діамантова росинка.

Вітерець на тебе дише,
Джерегелями колише,
На вушко тобі шепоче,
Щоб вставало ти охоче
Я. Щоголів

ЛІТО
За крутими берегами
Пахне сіно полинами,
На ромашці бджілка спить,
З неба капає блакить.

Явори лоскоче вітер,
Розплітає вербам віти,
Літо шепче до води:
- Я прийду іще сюди.
Л. Новикова

ЛАСТІВКА
В небі ластівка літає,
Всім про літо сповіщає:
Бджілкам-трудівницям –
Що розквітла медуниця,
Сойці і синиці –
В лісі визріли суниці!
Жабкам-скрекотушкам,
Гарним чепурушкам,
Що з листків латаття
Можна шити плаття,
А з зеленої травички
Можна плести черевички.
В небі ластівка літає,
Всім про літо сповіщає!
В. Волос

КОНИКИ
Коники, коники
Весело сюрчать.
Літечко, сонечко
Вибігли стрічать.
Жайворон із дзвоником
Із синяви — дзелень!
Весело коникам
Шле пісні весь день.
Коники, коники,
В квітах і в траві
Літечка дзвоники
Чуємо живі.
Синіми росами
Ранок вмив лице,
Жито покосами
Хилить вітерцем.
Коники, коники
Весело сюрчать.
Літечко, сонечко
Раді зустрічать.
В. Кравчук

В ДІДУСЯ ПАНАСА
В дідуся Панаса
Свято урожаю.
Я із ним в садочку
Яблука зриваю.

Запитав у дідуся:
— Можна скуштувати?
— Ні, до Спаса треба,
Внучку, зачекати.

В це чудове свято
Звичай був і буде:
Яблука та груші
Святять в церкві люди.
Г. Шевчук

ПРИЙШОВ СПАС
Кажуть люди: «От і Спас,
Йде вже літечко від нас».
Та всього залишив Спас
Добрим людям про запас.

Мед, як сонце, золотий,
Дух від яблук запашний,
Мак, волошки, чорнобривці —
Все на Спаса пригодиться.

Хто працює, той і має,
І про того Спас подбає!
Літо красне, прощавай,
В душах нам тепло лишай.
О. Роговенко

* * *
Тепле літо йде лужком,
Постьобує батіжком.
По травичці побрело,
Сніп ромашок принесло.
М. Пономаренко