Перший раз в п’ятий клас

Пам’ятаєте свій п’ятий клас? Той момент, коли ви горді від переходу від статусу школяра-початківця у серйозне звання учня середньої школи тримали величезний букет жоржин на урочистій першовересневій лінійці, зверхньо поглядаючи на першачків. А вже другого вересня розгублено дивилися у розклад, намагаючись зрозуміти, де той самий кабінет, куди треба встигнути до дзвоника, хто всі ці суворі «тьоті» та як можна запам’ятати одразу стільки імен нових вчителів.

І вже сьогодні, будучи дорослими, реалізованими батьками, зі сміхом розповідаєте це своїм підростаючим малюкам, яким ще доведеться таке пережити за рік-два, а то вже й завтра. Так, всі ми виросли, вивчилися у школах та вишах, пройшли екзамени і тестування, ми всі чудово знаємо, що це, хоч і складно, проте абсолютно нормально. Організація шкільної освіти мало змінилася із того часу, і сьогоднішні п’ятикласники так само, як і ми колись, блукають по школі у пошуках потрібного кабінету, гублять зошити, підручники та фізкультурну форму. Вони так само завойовують своє місце під шкільним сонцем та заробляють рейтинг у вчителів. Вони поступово стають самостійними, вчаться організовувати власний денний розклад, розбираються у своїх уподобаннях щодо шкільних предметів та вчителів.

А от ми з вами, дорослі, кардинально змінилися з того часу. Ми почали розуміти важливість батьківської підтримки та співпереживання, ми прагнемо, аби наші діти не лише отримували хороші оцінки, але й насправді були зацікавлені у навчанні. І ми дуже хочемо, щоби цей поступовий перехід у їхній підлітковий вік, а там – й у дорослість, відбувся якомога м’якіше. Щоби вони були впевнені в собі, й в нас. Щоби вони лишалися такими ж спраглими до всього нового, щоби не боялися пробувати свої сили, знаючи, що найближчі дорослі підстрахують. Щоби їхні очі світилися. Щоби вони розправляли крила й пробували вилітати з гнізда.

І от ми, батьки, знову опиняємося перед нелегким вибором. Чи лишити своє чадо у традиційній школі? Нічого страшного – за кілька місяців дитина адаптується, розбереться зі всіма вчителями та їхніми вимогами, кабінетами, портфелями й старшокласниками. Тут вона отримає базову шкільну освіту, так чи інакше поздає всі державні атестації. Тут будуть друзі, спільні інтереси, заходи й звичайне веселе шкільне життя. Знання також будуть – в державних школах є вчителі, закохані у свій предмет, є ентузіасти та справжні наставники, є репетитори, гуртки за інтересами, є книжки та інтернет. Ми колись так само пройшли через все це і знайшли своє стабільне місце під сонцем.

Чи, може, варто віддати дитину у приватну школу нового типу – гімназію або ліцей? З вивченням п’ятьох мов, поглибленим навчанням з гуманітарних або точних наук вже з п’ятого класу, рефератами, семінарами, заліками й максимальною самостійністю та відповідальністю. Сьогодні, на щастя, маємо й такі можливості. Школи дають чудову поглиблену освіту, діти вчаться бути самостійними у всіх життєвих питаннях, вони отримують максимально можливу палітру знань та навичок. Вчитися у таких закладах складно, але цікаво. Як правило, діти завантажені тут на сто відсотків, і не кожному може підійти такий шалений ритм життя.

Проте останнім часом поступово з’являється й третій тип шкіл – такий, що увібрав у себе переваги двох попередніх крайностей. Тут пробують об’єднати глибинні знання, простір для творчості та креативу, причому як учнів, так і вчителів, максимально комфортну та спокійну обстановку, що сприяла б легкому засвоєнню. Одним із прикладів таких шкіл є «Крила». Тут у центрі уваги – дитина та її потреби. Підкреслимо – потреби, а не потурання бажанням. Що це означає? Тут створено максимально комфортний простір для розвитку талантів та здібностей учня. Кожен вчитель не лише закоханий у свій предмет, але й шукає підходи до дітей, аби зацікавити їх новими знаннями. Тут є куратори, головне завдання яких - допомогти дитині віднайти свій шлях у науках і майбутньому житті. Тут вчителі, батьки та дитина працюють разом над забезпеченням яскравого майбутнього вихованцям.

З іншого боку, в школі приділяють увагу й стандартним шкільним вимогам, тобто діти з легкістю і вчасно здають всі державні контрольні та тестові роботи, екзамени й перевірки. Проте вихованці тут чудово розуміють різницю між вимогами до знань та справжніми знаннями із предметів. У них так само є реферати, семінари, уроки математики, риторика, зустрічі з відомими людьми зі своєї професійної області та багато самостійної роботи. Але ніхто тут не буде сварити за невиконане домашнє завдання, бо в школі розуміють – треба знайти й усунути причину зниження інтересу, а не принижувати гідність через наслідки.

Шкіл, подібних «Крилам», поки що небагато, але батьки, чиї діти вже навчаються за новими правилами, переконані, що за ними – майбутнє. Адже діти тут дорослішають та міцніють в атмосфері взаємоповаги, уваги до потреб та бажань, зацікавленості й відкритості новим знанням – саме в тому, чого так прагне сучасне суспільство.