Пословицы на русском языке о правде и лжи

Береги платье снову, а честь смолоду.
Виноватый винится, а правый ничего не боится.
Всё минется, одна правда останется.
Деньги могут много, а правда всё.
Доброе дело – правду говорить смело.
За совесть, за честь хоть голову снесть.
Кривдой весь свет пройдешь, да назад не воротишься.
Кто за правду горой, тот истый герой.
Молодому лгать вредно, старому непотребно.
Неправдою жить – не хочется, правдою жить – не можется.
Правда в огне не горит и в воде не тонет.
Правда глаза колет.
Правда дороже золота.
Правда светлее солнца.
Правду говорить – никому не угодить.
Правду говорить – себе досадить.
Правду как ни прячь, она наружу выйдет.
С кривдою жить больно, с правдою тошно.
Хлеб-соль ешь, а правду режь!
Хлеб-соль кушай, а правду слушай!
Что на уме, то и на языке.
Чье правое дело, тот говорит смело.

Прислiв'я українською мовою про правду і брехню

Хліб-сіль їж, а правду ріж.

Правда світліша за сонце.

Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.

Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох,

Правда – як олія, скрізь наверх спливає.

Вийде правда наверх, як олива з води.

Правда і в морі не втоне.

Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.

Все минеться, одна правда останеться,

Ніде правди діти.

Правда суду не боїться.

Хоч гол, так прав.

Правда очі коле.

Що правда, то не гріх.

Правду не сховаєш.

Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані де порога.

Не шукай у других правди, як в тебе її нема.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Пан хоч і шапку зніме, то і в шапці правди нема.

Пан не любить правди, як пес мила.

У нього стільки правди, як у решеті води.

Стільки правди, як у шелягу срібла.

Стільки правди, як у кози хвоста.

Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.

І за рідного батька правду кажи!

Правда в постолах, а кривда в чоботях.

Правда розмислу не потребує.

Де сила панує, там правда мовчить.

Правда на дні моря спочиває.

Краще кривду перетерпіти, як кривду чинити.

Коли золото випливає, правда потопає.

Засип правду хоч золотом, затопчи її болотом, а вона наверх сплине.

Біда на світі, коли нема правди!

Пси виють, а місяць світить.

Собака гавка, а мажі йдуть.

Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.

Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.

Не на брехні світ стоїть.

Брехень багато, а правда одна.

Умій сказати, умій і змовчати.

Давши слово – держись, не давши – кріпись.

Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.

Шабля ранить голову, а слово – душу.

Рана загоїться, зле слово – ніколи.

Удар забувається, а слово пам’ятається.

Від теплого слова і лід розмерзає.

Гостре словечко коле сердечко.

Слово – не стріла, а глибше ранить.

Вода все сполоще, а злого слова – ні.

Вола в’яжуть мотуззям, а людину словом,

Слово старше, ніж гроші.

Добре слово варт завдатку.

Обмова – полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.

Не роби з писка халяву.

Більше діла – менше слів.

Хто мовчить, той двох навчить.

І від солодких слів буває гірко.

Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Слово – не полова, язик – не помело.

Слово до слова – зложиться мова.

Не кидай словами, як пес хвостом.

Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість.

Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.

На чужий роток не накинеш платок.

Хто мовчить, той двох навчить.

Довгим язиком тільки полумиски лизать.

Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.

Дурний язик голові не приятель.