Що спонукає дітей до неповаги до батьків

Така ситуація не складається раптово, вона підготовлюється батьками тривалий час. А потім проявляється раптово. На це впливає два фактори: відношення батьків до дітей і вміння виставляти їм межі дозволеного. Якщо вона вже сформована, то без продуманої зміни батьківських паттернів поведінки із дитиною разом із сімейним психологом обійтись важко.

Діти розвиваються через порушення кордонів, і вдале їх розширення. Підтримка дитини у їх дослідженні, сприяє формуванню навичку самоконтролю. Якщо батьки не вміють витримувати встановлені рамки, або занадто їх звужують, або взагалі забирають - дитина починає бунтувати, або губитися.

Щодо поведінки батьків, то негативні маркери діти інтерпретують, як негативні щодо себе. Деструктивну зворотну реакцію дають:

1. Нескінченні правила та обмеження які складаються з «ні», «не можна», «неправильно», «невірно». Частина з них не має об’єктивних нагальних раціональних причин, а має підґрунтям загальне небажання щось дозволяти, власну лінь. Також, через особисте несприйняття чогось, інший смак, потакання власним страхам.

2. Непослідовність. Тобто невміння витримувати ті рамки які самі склали. Такі батьки залежать від імпульсів, власного настрою чи стану, або починають постійно йти на поводу у власних дітей, розмиваючи особисту відповідальність за дотримання домовленостей.

3. Невміння і не бажання з дітьми домовлятись. Складання домовленостей з дітьми потребує часу і терпіння. Діти можуть самі порушати домовленості внаслідок різних причин: забувають, не хочуть, відволікаються.

Теж саме відбувається і з батьками. Проблема не в тому, що хтось колись не дотримався домовленостей, а в їх систематичному ігноруванні.

4. Реакція гніву на любі незначні порушення, або просто невдоволення батьками за те що їм не сподобалось. Постійний гнів незрозумілий саме власним проявом. Дитина розбила чашку і зразу гнів, що буде коли дитина порве нові штани?

5. Невміння вибачатись і визнавати власну неправоту. Ідея що батьки безгрішні, злітає дуже швидко, разом з авторитетом. Народження дитини не робить дорослих безпомилковими.

6. Ігнорування і не бажання проявляти інтерес до життя дітей.

7. Постійне знецінювання власних дітей, кривдження, і негативне порівняння з іншими, як мінімум, викликає в дитини роздратування та образу.

8. Не надання дитині можливості висловлювати власні думки й не врахування їх точки зору.

9. Надмірні очікування, вимоги та бажання створити з дитини генія.

10. Лицемірство — нещирість дітьми відчувається дуже швидко.

11. Штрафні санкції як засіб покарання за все. Постійне фіксування на негативі, і колишніх помилках.

12. Насилля фізичне і психологічне, образи та спроби самостверджуватись за їх рахунок.

Всі ми часом проявляємо негативні емоції, тому важливо давати дітям конструктивні реакції, як приклади  на такі прояви. Важливо їх вчити конструктивно проявляти власну агресію, образу, невдоволення, обговорювати з ними ці стани. Тоді їм буде легше з ними справлятись, проявляти й контролювати.