Мультфільм "Як жінки чоловіків продавали"

За мотивами жартівливої української народної пісні про те, як жінки вирішили продати своїх обридлих чоловіків. Одна дружина хоче позбутися гуляки, інша - від п'яниці, молоденької набрид старий, трудівниці - ледар, а у високої - чоловік дуже малий ростом.

Ой, там на товчку на базарі
Жінки чоловіків продавали.
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу, та й продам.

Одна гультяя продавала 
Довгі ночі сама ночувала.
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу, та й продам.

Молоденька хоче діда продати
Не пускає на вулицю погуляти.
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу, та й продам,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу, та й продам.

А висока недорослого малого
Бо не видно як сідає до столу.
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу, та й продам.

Роботяща ледацюгу продавала
Замсть нього у полі орала.

Стара мати косоокого сина
Бо не взяла ні одна дівчина.

А п'яницю не треба продавати
Бо ніхто не захоче купувати.

Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць,
Стали думать виглядать
Чоловіків купувать,
Купувать.

А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати
Пару коней вороних,
Ще й сто рублів золотих,
Золотих.

Ой, стала я, подумала,
Ой, стала я, подумала.
Тож мій милий, чорнобривий
До роботи не лінивий
Ще й згодиться

З кіньми треба возитися,
А з грошима треба носитися.
А мій милий чорнобривий
До роботи не лінивий
Ще й згодиться.

Хоч у мене мужичек с кулачок
А я таки мужикова жінка.
Я до нього нахилюсь,
Нахилюсь.
Та нікого не боюсь,
Не боюсь.

Чи я мамо недоріс,
Чи я мамо переріс
Чи не рублена хата,
Що не люблять дівчата?

В тебе стан як у баби
В тебе очі як у жаби,
Руки, ноги як у рака
Сам рудий як собака.
Ще й без верхньої губи,
Як цілуєш видно зуби.

Що?

Іде старий до криниці
Іде за водою,
А ми зварим обідати
У двох із кумою.

Сядеш мені в кінці столу
Опустивши вуха,
Усякому так буває
Хто жвнок не слуха.

Ой куди ж нам з оцими податись?
Може нам з тобою обмінятись,
Їх обоїх не продать
Навіть дарма не віддать,
Не віддать.

Обміняли ми шило на швайку
І тепер життя в нас як байка
Очі чорні будуть спать,
А ми мусим працювать,
Працювать.

Рік: 1972.
Режисер: Ірина Гурвич.
Сценарій: Ірина Гурвич.
Директор фільму: Іван Мазепа.
Оператор: Анатолій Гаврилов.
Композитор: Борис Буєвський.
Художники: Генріх Уманський, Жанна Покулитая.
Монтаж: О. Деряжна.